Любовь к Родине. Недорого

Есть у меня нехорошая черта — не соблюдать то, что предписывал ещё булгаковский доктор профессор Преображенский, а именно: люблю перед обедом читать газеты, вернее, их электронные версии. Причём наши местные сайты читаю не всегда с целью получения информации, а просто «чисто поржать». Из обрывков новостей складывается целая история города (кажись, захожу на чужое поле, привет Воронцову, ведь история Черновцов по старым газетам – его парафия).

В свете текущих событий в тренде патриотизм и всевозможные его проявления, особенно те, что относительно дёшевы и безопасны для жизни. Проявление любви к Родине в виде мобилизации в АТО популярностью обычно не пользуются.

Поэтому поговорим о более доступных эконом-вариантах излить свои чувства к неньке: флаге, краске, вышиванке и обличении врагов Украины.

Из серой массы депутатов областной рады ярким сине-жёлтым пятном выделился Игорь Жижиян. Если сначала он просто настоятельно просил мэра рекомендовать всем школьникам города ходить в вышиванках, то потом, одержимый следующей идеей, на сайте «Букинфо» наваял множество записей в своём блоге с такими призывами в заголовках:

— «Разом зробимо наше місто кращим!!!» (акція з фарбування у жовто-блакитний колір споруд нашого рідного міста)

— «Приєднуйтесь до акції «Розфарбуємо Чернівці»»

— «Шановні студенти Буковини!!! (безстрокова акція “Розфарбуємо Чернівці в національні кольори”)»

— «27.08.2014р. акція «Розфарбуємо Чернівці в національні кольори»»

— «Розфарбуємо Буковину разом!!!»

— «Розфарбуємо стовпи ліній електропередач у нашому місті»

— «Акція “Забарвимо місто у державні кольори”»

— «Акція «Напиши жовто-блакитною фарбою на стіні банка окупанта побажання Путіну»»

Постепенно наш город запестрил раскрашенными в цвета национального флага столбами и оградами.

Призывный крик Жижияна нашёл отклик в душе свободовки Елены Калмыковой, волна патриотических чувств накрыла её с головой и она, раскрашивая всё подряд, сама не заметила, как нечаянно разукрасила что-то у каменных львов, мирно охраняющих старинный дворец Юстиции, где ныне располагается ОГА. С лёгкой руки Сергея Осачука фото её наскальной живописи быстро разлетелись в мировой паутине, вызвав смятение в рядах ценителей старинной архитектуры.

Лучи света ярко вспыхнувшей звезды интернета проникли в окна ОГА, реакция чиновников была какая-то уж совсем не патриотическая. Краску со львов смыли, а на не в меру разбушевавшихся депутатов натравили начальницу отдела охраны исторического наследия Елену Пушкову, которая ограничила полёт фантазии активистов списком объектов разрешённых для покраски.

Казалось, вот и сказке конец. Но на этом история нашего городка не заканчивается.

Мирно попивая кофеёк и «серфингуя» по волнам интернета, чуть было не поперхнулась, наткнувшись на неожиданную из-за своей прямолинейности статью ещё одного активного патриота Петра Кобевко «За зраду України – кара на горло!» в газете «Час». Оказывается, на территории Буковины появилась тайная группа патриотов, «кращі сини і доньки України» (ой… «доньки»…, значит и женщины там тоже есть!), направление деятельности которых — «виявлення агентурної сітки ворогів на нашій території та їх знешкодження».

Как именно будут определять и «знешкоджувати» врагов и представить страшно — «кара – на горло!». Если внимательно почитать заголовки газеты «Час», то первым должен потирать похолодевшими от ужаса пальцами своё пока ещё не перерезанное горло преставитель в Верховной Раде румынского нацменьшинства регионал Иван Попеску. Ведь в «Часе» всё написано предельно ясно — «Иван Попеску – ворог України».

После такого становится как-то не по себе, охватывают какие-то параноидальные чувства, начинаешь оглядываться по сторонам, следить за речью, мало ли. Да и на свою фамилию в паспорте тоже уже смотришь с тоской…

Нехорошие подозрения о том, кто эти таинственные патриоты закрались в момент, когда зашла на «Буковинську Правду», которая перепечатала статус Игоря Жижияна из «Фейсбука» с заголовком «Чиновника міськради Олену Пушкову назвали українофобкою, сепаратисткою та борцем за Руський Мір»:

"… узгоджувати з відділом охорони культурної спадщини міської ради ескізи та пропозиції щодо оформлення об’єктів розфарбування" вважаємо неприпустимим через українофобські, сепаратистські погляди керівника цього відділу Олени Пушкової». Дальше идёт жажда крови: «Подальше перебування на посаді цієї чиновниці, це підтримка її сепаратистської позиції керівництва міської ради.»

Ох, видать обидчивый этот Игорь Жижиян, не любит, когда его свободу творчества ограничивают. Приписка в конце указывает ещё и на некоторую неуверенность в себе и ожидание одобрямса от мэра «Чи можливо я помиляюсь Олексій Павлович...?" С такими «чеснотами» в самый раз подходит ступить на тайную тропу партизанской борьбы с внутренними врагами Украины.

Интересно, как после всех этих заявлений будут развиваться события дальше? Во всяком случае, есть надежда, что наши потомки, разбирая архивы старых интернет-газет, тоже не будут скучать…

10 коментарів

Святослав Вишинський
На Буковині чимало нездорових активістів. Так було завжди і, судячи з усього, часи не змінюють і самі не зміняться.
Олексій Пономаренко
Що стосується фарбування. Нещодавно у Києві бачив на кожному світлофорі дівчата і хлопці з корбками «На фарбу». І щоб ви не сумнівались, всього в кількох метрах один з них справді фарбує придорожній відбійник. Та проїхавши далі я помітив що на багатьох перехрестях розпочато фарбування біля самого світлофору, і все. Хоча місцями є багато замальовано вздовж усієї дороги. Та схоже хтось поставив справу на нормальний бізнес, принаймні так місцеві розповідали.
Що стосується ворогів. Пошук внутрішнього ворога обумовлений тим, що раніше все просто було: бий регіоналів спасай Україну. Регіоналів вибили, демократичну владу обрали, а Україна чомусь не спасається. Тож потрібно шукати внутрішнього ворога і того хто в усьому винен, інакше більшості газет просто не буде про що писати. Оскільки нова влада не може ще бути ворогом, бо ж нещодавно обрали, то потрібно шукати і призначати винного десь нижче, як у випадку з Пушковою.
Я собі зараз можу дозволити не читати місцеві новини, тому й не знаю хто зараз ворог номер один у Чернівцях))) Тільки завдяки Вкурсі все буду знати, дякую)
Елена Огородова
Я также на днях вернулась из Киева и обратила внимание, что там тоже мания всё красить. Но с той разницей, что на некрасивом сером индустриально-урбанистическом фоне двухцветные оградки на мостах-переходах выглядят как весёлая полоска радуги. Но такого, что бы красили что-то в старинных зданиях я не заметила.
Что касается массового сбора денег на это дело, то сразу представляю госпиталь с ранеными и искалеченными, там бы эти средства больше пригодились.
Галина Дичковська
«Крашення» має в собі не тільки «патріотичний угар». Оце повсюдне «крашення» є проявом міфологічного означування території. Є ЗНАК — значить інший знак (триколор) сюди не зайде. Це своєрідні «мітки», майже як в тваринному царстві. А в час фізичної загрози в людській свідомості такі «мітки» мають виконувати функції своєрідних магічних оберегів. І часто таки виконують ці функції.
Тому просто «крашення» — це чудово, міфо-психотерапія, знімання неврозу загрозливої ситуації.
«Крашення» — як вияв ура-патріотизму — це з іншої теми. Хлопчики (і дівчатка), що колись співали (і не просто співали, а ДУЖЕ голосно): "І Лєнін такой молодой!..." і нинішні «красуни»… вони дууууууууже схожі. Неймовірно.
Alona Sazanova
Їхню би енергію і в мирних цілях.)))) Для когось це вияв патріотизму, для когось мода, для когось піар. А буковинці взагалі публіка специфічна. Напевно, багато хто тішить себе ілюзіями, що Донбас і АТО далеко від Чернівців, мовляв нас не дістане. В країні йде війна, а в місті продовжує вирувати життя — ресторани, феєрверки, нічні клуби. Таке враження, що багато моїх співвітчизників живе в якійсь паралельній реальності.
Alona Sazanova
Доповнення до теми. Акція «Розфарбуємо Чернівці в національні кольори» добралася і до мого спального району. Але це вже навіть не дурість і не варварство. Я ще розумію, коли фарбують паркани, стовби, ну навіть з левів біля ОДА фарбу можна змити. Я відчула сьогодні справжній шок — на Комарова, в р-ні базару розфарбували жовто-блакитною фарбою стовбури живих дерев! Не знаю, може це фарба змивається, але дерева — вони ж живі, мало того, що ці клени всихають через воскову міль, а тут ще така підлість з боку людей. І це на одній з центральних вулиць, де зелені і так не надто багато. Піймала себе на думці, дуже сильному бажанні розфарбувати одне місце тими ж кольорами тим хто це затіяв і тим, хто це зробив.Застав дурного Богу молитися…
Святослав Вишинський
Кажуть, в одному з районів Чернівців розмалювали стіни вбиральні. Не забувши тризуб.
Елена Огородова
Интересно, а если, например, «відділ благоустрою Шевченківської райради» тоже, как и Елена Пушкова, будет против разукрашивания деревьев разноцветной краской, то запишут ли этот отдел во враги народа воинствующие патриоты Жижиян и Кобевко?
Останній раз відредаговано
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте